< Астрономія та Коран

Червень 2006

Деякі мусульмани стверджують, що Коран містить наукові істини про орбіти Сонця, Місяця (а іноді й планет). Мені було цікаво дослідити це питання, і нам доведеться пройти кілька поворотів, перш ніж дійти висновку. Але суть у тому, що, якщо мусульманин не розглядає ці вірші як мову видимості, то вони спростовують, а не підтверджують наукову точність Корану.

У сурі 36:37–40 сказано: «І знаком для них є ніч: Ми відсуваємо від них день, і ось вони поринають у темряву; 38 а Сонце пробігає свій шлях протягом визначеного для нього періоду; це — постанова (Того), Всемогутнього, Всезнаючого. 39 А Місяцю — Ми визначили для нього фази (руху), доки він не повернеться, немов стара (і засохла) нижня частина стебла фінікової пальми. (40) Сонцю не дозволено наздогнати Місяць, як і ніч не може випередити день: кожен (справедливо) рухається по (своїй) орбіті (згідно із законом)». (Переклад Юсуфа Алі, оригінальне видання) [Слова в дужках наведені в дужках у перекладі.]

Деякі мусульмани звертають увагу на фразу «сонце проходить свій шлях протягом визначеного для нього періоду» та на слово «орбіта» наприкінці. Однак не слід надавати надмірного значення «орбіті» Сонця, оскільки у перекладі Юсуфа Алі до цього слова є примітка (17), де зазначено: «коло, шлях». Крім того, у виправленому виданні Юсуфа Алі замість слова «період» вжито слово «місце спочинку».

Наскільки вільно деякі мусульмани перекладають Коран?

Суфійський сайт http://www.sufi.co.za/modern_science_and_islam.htm йде ще далі, стверджуючи

«Усі ці — Земля та небесні тіла (усі вони є планетами), і вони весь час перебувають у русі на своїх орбітах (або навколо своєї осі); це сфери, що плавають» (Ансарі)

Він додає слова «(усі вони — це планети)» та «(або навколо своєї осі)» у дужках, оскільки цього взагалі немає в арабському тексті. Тож давайте проігноруємо цей приклад як надто вільний переклад і запитаємо: «Чого насправді вчить сура 36:37–40?» Є три можливості:

Орбіти Сонця та Місяця: Коран вчив, що Сонце та Місяць рухаються по безперервних орбітах/траєкторіях навколо Землі протягом певного, визначеного періоду

Пливе до місця спочинку: Сонце пливе по небу вдень, а вночі прямує до місця спочинку, повертаючись на своє місце наступного світанку. Так само і Місяць пливе своєю траєкторією.

Мова зовнішнього вигляду: Те саме, що й у попередньому випадку, але це має на меті опис того, як речі виглядають, а не того, якими вони є насправді.

Повернімося до арабської мови

Шлях/орбіта: Юсуф Алі розглядає це арабське слово у примітці 3983 на стор. 1326. Він каже: «Mustaqarr може означати: (1) часову межу, визначений період, як у вірші 67, або (2) місце відпочинку чи спокою; або (3) місце проживання, як у вірші 36. Я вважаю, що перше значення тут підходить найкраще; але деякі коментатори дотримуються другого значення. У цьому випадку порівняння полягало б у тому, що сонце біжить перегони, поки воно видиме для нас, і відпочиває вночі, щоб підготуватися до поновлення перегонів наступного дня. Його перебування на антиподах видається нам періодом його відпочинку».

Рухатися/плавати/обертатися: «ясбахуна» може означати «поспішати», хоча його найбезпосереднішим значенням є «плавати».

Плавати/обертатися: Відомий мусульманський коментатор Ібн Таймія (помер 1328 р. н. е.) писав: «Небесні тіла є круглими (істідааратул-афлаак) — як стверджують астрономи та математики (ахлул-хай’ах вал-хісаб)..... [Слово] «фалак» [в арабській мові] означає те, що є круглим» (Маджму’уль-Фатава, т. 6, с. 566–567)

Те, що Сонце і Місяць «фалак», не є «науковим дивом», оскільки

а) Арабський термін, що позначає обертання Землі навколо Сонця, — це не «фалак», а «махрек».

б) Слово «фалак» не походить із Корану; це запозичене слово.

Один з дописувачів зазначив таке: «Корінь [араб. — «фалака»]… від того самого первісного семітського кореня походять [аккад. — «пілакку»]; [івр. — «пелек»]; [араб. — «фалкатун»], і всі вони означають «обертання веретена», а за іншою лінією походження — [араб. — «фалакун»]; [ефіопське — «фалака»] — небесна півкуля. Тож філологи, як правило, намагаються вивести [арабське — «фалкун»] від цього кореня, вважаючи, що воно отримало таку назву через свою округлу форму».

Крім того, слово «фалак» використовувалося арабами ще до часів Мухаммеда для позначення руху небесних тіл у «небесному куполі». Люди до епохи Мухаммеда та в його час вірили в арістотелівсько-птолемеївську модель Всесвіту, за якою Земля перебувала в центрі й була оточена 7 сферичними куполами. Вважалося, що небесні тіла рухаються в цих сферах, або що самі сфери рухаються по певній траєкторії. Той факт, що Коран згадує про сім небес, переконливо свідчить про те, що «астрономія» Мухаммеда відповідала птолемеївській та арістотелівській моделям, які на той історичний момент вважалися істинними.

Мій висновок (наразі): хоча арабський текст є нечітким, ці слова не містять нічого такого, чого б не говорили вже давні люди до Мухаммеда.

Однак, якщо припустити, що Мухаммед і його перші послідовники могли розуміти Коран (досить обґрунтоване припущення) і що науковий погляд на Коран є досить послідовним, то ми маємо два шляхи для досягнення обґрунтованого висновку. По-перше, що про це говорили ранні мусульмани, і, по-друге, що про це говориться в решті Корану.

Що говорили Мухаммед і ранні мусульмани про Сонце

Куди б ви звернулися, щоб знайти правильне тлумачення Корану? До Замахшарі? Аль-Табарі? Байдаві? Якби ви були одним із перших мусульман, то просто звернулися б до самого Мухаммеда! Ось що пояснив Мухаммед, згідно з Бухарі та аль-Табарі.

«Передав Абу Дхар: Пророк запитав мене під час заходу сонця: „Чи знаєш ти, куди йде сонце (під час

заходу сонця)?» Я відповів: «Аллах і Його Посланець знають краще». Він сказав: «Воно йде (тобто рухається), доки не впаде ниць перед Престолом і не отримає дозволу знову піднятися, і йому буде дозволено; а потім (настане час, коли) воно буде готове впасти ниць, але його поклоніння не буде прийнято…» Бухарі, т. 4, книга 54, розд. 4, № 441, с. 283

Інший переклад того самого уривка з аль-Бухарі говорить:
«Абзар Гіфарі (ра) переказав: одного дня Пророк Мухаммед (мир йому) запитав мене: «Абзаре, чи знаєш ти, куди йде Сонце після заходу?» Я відповів: «Не знаю, лише Посланець Аллаха може сказати краще». Тоді Пророк (мир йому) відповів: «Після заходу Сонце залишається в поклоні під Арошем Аллаха (троном Аллаха) і чекає на наказ Аллаха, щоб знову зійти на Сході. Настане день, коли Сонце більше не отримає дозволу від Аллаха зійти знову, і на землю настане Кейамот (Судний день)»».

У творі аль-Табарі, т. 1, с. 231, сказано: «Я запитав Посланця Бога [Мухаммеда]: „Куди воно [Сонце] заходить?“ Він відповів: „Воно заходить у небо, а потім піднімається від неба до неба, аж поки не підніметься до найвищого, сьомого неба. Зрештою, коли воно опиняється під Престолом, воно падає й впадає в поклоніння, і ангели, які за нього відповідають, впадають у поклоніння разом із ним. Тоді Сонце каже: «Господи мій, звідки Ти наказуєш мені сходити — звідти, де я заходить, чи звідти, де я сходить?» Він продовжив. Це (мається на увазі) у словах Бога: «А Сонце — воно біжить до місця, де має перебувати (вночі)», де воно утримується під Престолом, — «Це визначено Всемогутнім і Всезнаючим»; під «цим» мається на увазі порядок дій Всемогутнього Господа у Його царській владі, Господа, Який «знає» про Своє творіння. Він продовжив. Гавриїл приносить сонцю одежу світлості зі світла Престолу, відповідно до тривалості годин дня. Вона довша влітку й коротша взимку, а середньої довжини восени та навесні. [весняні, осінні та зимові моди!] — продовжував він. Сонце одягає цю одежу, як хтось із вас тут одягає свою одежу. Потім йому дозволяється вільно мандрувати в небесному просторі, аж поки воно не сходить з того місця, звідки зазвичай сходить. … Того самого шляху дотримується Місяць під час свого сходження… Але Гавриїл приносить йому одежу зі світла Підніжжя Престолу. Це (мається на увазі) словами Бога: «Він зробив Сонце сяйвом, а Місяць — світлом».

Сонце та Місяць — це знамення Аллаха. Абу Дауд, т. 1, книга 2, № 1173, с. 304;

«Сунан Насаї», т. 2, № 1462, 1464, с. 272; т. 2, № 1465, 1466, с. 273; т. 2, № 1475, с. 278; т. 2, № 1477, с. 280; т. 2, № 1481, с. 283; т. 2, № 1485–1486, с. 286–287; т. 2, № 1488–1489, с. 287, 289; т. 2, № 1500, с. 297; т. 2, № 1502, с. 299; т. 2, № 1505, с. 300; т. 2, № 1506, с. 301

Дху аль-Карнаййн [Зул-Карнайн] «був свідком того, як сонце заходить у своєму місці спочинку в басейн із чорним і смердючим мулом». Аль-Табарі, т. 5, с. 173–174 (див. суру 18:82–97)

Аль-Табарі, т. 1, с. 234, також згадує, що сонце заходить у мулисте джерело. Слово «мулисте» — це «хамі’ах», що означає «чорна глина», але «хамія» — це схоже слово, яке може означати «гаряче». (Див. примітку 442, с. 234)

«Він [Мухаммед] продовжував. Коли сонце сходить, воно сходить на своїй колісниці з одного з тих джерел у супроводі 360 ангелів… Коли Бог бажає випробувати сонце та місяць, показуючи Своїм рабам знамення і тим самим закликаючи їх припинити Йому не підкорятися та почати слухатися, сонце випадає з колісниці й падає в глибину того океану, який є сферою. Коли Бог хоче підсилити значення цього знамення та сильно налякати Своїх рабів, сонце падає повністю, і на колісниці від нього нічого не залишається. Це — повне сонячне затемнення, коли день темніє, а з’являються зірки». аль-Табарі, т. 1, с. 236

Що Мухаммед і ранні мусульмани розповідають нам про небеса

Пророк [Мухаммед] відповів: «Алі, це п’ять зірок: Юпітер (аль-бірджіс), Сатурн (зухал), Меркурій (утарід), Марс (Бахрам) і Венера (аль-зухра). Ці п’ять зірок сходять і рухаються, як Сонце та Місяць, і мчать разом з ними. Усі інші зірки висять на небі, як лампи в мечетях…» аль-Табарі, т. 1, с. 235–236

«Бог створив океан, віддалений від неба на три фасрахи (18 кілометрів). Хвилі в ньому стримані, і він стоїть у повітрі за велінням Бога. Жодна його крапля не розливається. Усі океани нерухомі, але цей океан тече зі швидкістю стріли. Йому дозволено рівномірно рухатися в повітрі, немов мотузка, натягнута між сходом і заходом. Сонце, Місяць і нерухомі зірки [5 планет] рухаються у його глибоких хвилях. Це (мається на увазі) у Божому слові: «Кожен плаває у своїй сфері». «Сфера» — це рух колісниці у глибоких хвилях того океану». аль-Табарі, т. 1, с. 235

Висновок ранніх мусульман: Сонце буквально вночі прямує до місця спочинку, а Сонце й Місяць буквально «плавають» у водному океані на небі.

Що говориться в інших частинах Корану

Зверніть увагу, що нумерація сур у різних перекладах Корану відрізняється. Ці номери сур та цитати взяті з перекладу Юсуфа 'Алі (переглянуте видання). Я виправив великі літери.

Сура «20:53 »: «Той, хто створив для вас землю, немов розстелений килим»

Сура 50:7 «А землю — Ми її розпростерли 4946і поставили на ній гори…»

У примітці 4946 Юсуфа 'Алі сказано: «Порівн. XIII, 3; та XV, 19 і прим. 1955. Земля кругла, але водночас вона здається розпростертою як величезна рівнина, немов килим, що утримується на місці вагою гір». Тож незалежно від того, чи вважаєте ви, що це вчить про плоску Землю, чи ні, Юсуф 'Алі зазначає, що цей аят принаймні говорить про те, що Земля виглядає як плоский килим.

Сура 67:15 «Це Він, хто зробив землю покірною 5571 …» В інших перекладах вживається слово «рівною». У примітці 5571 Юсуфа Алі сказано: «Слово „залул“ у сурі 71 використовується для позначення прирученої та покірної тварини: тут воно вживається для характеристики землі, і я переклав це як „покірною“…».

Сура 71:15: «Хіба ви не бачите, як Аллах створив сім небес одне над одним, і зробив Місяць світлом посеред них, а Сонце — славним світильником?» Навіть якщо припустити, що це мова зовнішнього вигляду, тут немає жодного натяку на вчення сучасної астрономії.

Сура 71:19 «І Аллах створив для вас землю як килим (розстелений), 5718…» У примітці 5718 Юсуфа 'Алі сказано: «див. xx 53.

Сура 78:6–7 «Хіба Ми [Аллах] не створили землю як широку простору 5890, а гори — як кілки?» У примітці 5890 Юсуфа 'Алі зазначено: «Див. прим. 2038 до xvi. 15. Порівн. також xiii. 3 та xv. 19. Простору розлогість землі можна порівняти з килимом, для якого гори виступають як кілки…»

Зул-Карнайн у сурі 18 та наука про астрономію

Сура 18:85–86 «Однією з таких доріг він [Зул-Карнайн] ішов, аж поки, дійшовши до місця заходу сонця, не побачив, що воно заходить у джерело каламутної води; поблизу нього він знайшов народ. Ми [Аллах] сказали: «О Зул-Карнайне! (Ти маєш владу) або покарати їх, або ставитися до них з добротою». Слово «мутне» також перекладалося як «багнюка» та «чорне». Вираз «джерело… води» також перекладався як «джерело». М. Х. Скахір перекладає це як «чорне море».

Сура 18:89–90 «Потім він [Зул-Карнайн] пішов (іншим) шляхом, аж поки, дійшовши до місця сходу сонця, не побачив, що воно сходить над народом, якому Ми не надали жодного захисту від сонця».

Мусульманські коментатори розходяться в думках щодо того, ким саме є Зул-Карнайн (людина з двома рогами). Дехто вважає, що це Олександр Великий, дехто — Кір Перський, а дехто — єменський цар. Втім, це не має значення. У будь-якому разі, Зул-Карнайн зміг дістатися до місця, де насправді сходило сонце. Це підтверджує космологію плоскої Землі в Корані. Що ще важливіше, він подорожував до місця, де сонце заходило, і виявив, що воно заходить у мутне джерело.

Якщо ви запитаєте астрономів, чи справді Сонце заходить у мутне джерело, вони, можливо, посміються над вами.

Висновок: Коран вчить наступного:

Земля плоска, розстелена, наче килим, і прикріплена горами

Сонце проходить визначений шлях протягом дня, потім заходить у мутне джерело і прямує до трону Аллаха.

Потім Сонце сходить у певному місці

За винятком п’яти «зворотних зірок» (планет), зірки висять, наче лампи.

Мухаммед навчав перших мусульман цьому як буквальній істині, а не просто метафорі чи порівнянню.

Призначення зірок і метеорів

«У найнижчому небі є світильники [зірки], і «Ми зробили такі (світильники) (як) снаряди, щоб відігнати злих, і приготували для них покарання у вигляді палаючого вогню». Сура 67:5

«Створення цих зірок має три цілі, а саме: як прикраса неба, як снаряди для ураження дияволів та як знаки, що вказують шлях мандрівникам. Тож, якщо хтось намагається знайти інше тлумачення, він помиляється і лише марнує свої зусилля...» Бухарі, т. 4, книга 54, розд. 3, перед № 421, с. 282.

Падаючі зірки іноді кидаються у бік дияволів, які намагаються підслухати небесні таємниці. «Сахіх Муслім», т. 1, книга 4, № 902 та примітка 674, с. 243.

Падаючі зірки мають вражати [злих] ангелів, перш ніж ті встигнуть поширити те, що почули. Хоча іноді злі ангели встигають розповісти про це віщунам, перш ніж їх вразить. Ібн-і-Маджа, т. 1, книга 1, № 194, с. 110.

Метеори мають атакувати джинів. «Сахіх Муслім», т. 4, книга 24, № 5538, с. 1210

Зірки захищають від Сатани. Аль-Табарі, т. 1, с. 223

Мухаммед розколює Місяць навпіл

«Язичники вимагали від Пророка показати їм чудо. Пророк показав їм розколювання Місяця. Передав Абдуллах ібн Масуд: За життя Пророка Місяць розколовся на дві частини, і тоді Пророк сказав: «Будьте свідками (цього)». Бухарі, т. 4, книга 56, розд. 26, та т. 4, книга 56, розд. 26, № 830, с. 533.

«Передав Анас, що мешканці Мекки попросили Посланця Аллаха показати їм чудо, і він показав їм розколювання Місяця». Бухарі, т. 4, книга 56, розділ 26, № 831, с. 533.

«Передав Ібн 'Аббас: Місяць розколовся на дві частини за життя Пророка». Бухарі, т. 4, книга 56, розділ 26, № 832, с. 534.

Розколювання Місяця. Бухарі, т. 6, книга 60, розд. 225, № 290, с. 273 та примітка 1, с. 273; т. 6, книга 60, розд. 287, № 387–391, с. 365–366; том 6, книга 60, розділ 261, № 345, 349, с. 331; Бухарі, том 6, книга 60, розділ 265, № 368–370, с. 331, 336

Розколювання Місяця Сахіх Муслім, т. 4, книга 37, № 6721, 6724–6730, с. 1467–1468

У сурі 54:1 сказано: «Година (Судного дня) наближається, і місяць розколовся навпіл» (переглянуте видання Юсуфа Алі).

Зверніть увагу, що «розколовся» означає, що Місяць розділився навпіл, а дієслово тут вживається у минулому часі. Ми не маємо жодних свідчень про те, що будь-які інші народи світу, включаючи сусідні Єгипет, Сирію чи Персію, бачили, як Місяць розколовся на дві частини. Коран і хадиси також не вказують, як він знову з’єднався.

Юсуф 'Алі у примітці 5128 зазначає: «У «Муфрадат» наведено три пояснення, і, можливо, всі три застосовні до цього випадку: (1) що Місяць колись здавався розколотим у долині Мекки на очах у Пророка, його сподвижників та деяких невіруючих; (2) що пророчий минулий час вказує на майбутнє, а розколювання Місяця є Знаком наближення Судного дня; та (3) що ця фраза є метафоричною, що означає, що справа стала ясною, як Місяць. Те, що перше було помічено сучасниками, включаючи невіруючих, ясно випливає з 2-го вірша. Друге — це епізод порушення рівноваги Сонячної системи під час Нового Створення: див. 75:8–9».

Ніхто інший у світі в той час не повідомляв про те, що Місяць розколовся навпіл. До речі, у «Британській енциклопедії», т. 13, 1972 р., с. 458B, є зображення астрономічної обсерваторії Чомсунгде, розташованої поблизу міста Кьонджу в Кореї, побудованої в VII столітті в період правління династії Сілла. Немає жодних згадок про те, що вони або хтось інший бачили, як Місяць розколовся навпіл.

Протилежні приклади в Корані?

Не зважаючи на попередні вірші, давайте обговоримо інші вірші з Корану, які, на думку деяких мусульман, підтверджують сучасні астрономічні теорії. Щоб бути справедливими щодо них, наведемо вірші, на які вони посилаються, разом із відповідями.

Сура «7:54 » («Світло»): «…Він накидає ніч як завісу на день, і вони швидко змінюють одне одного…»

Відповідь: те, що день і ніч змінюють один одного, є правдою, але це не говорить нічого про науку чи астрономію, чого не знали первісні люди.

Сура 13:2а та Сура 31:10 стверджують, що «Аллах підняв небеса без жодних стовпів, які можна побачити».

Відповідь: Хоча не всі стародавні народи вірили, що небеса тримаються на стовпах, це лише означає, що у Аллаха не було жодних стовпів, які можна було б побачити.

Сура 13:2б: «…Він підкорив Сонце та Місяць! Кожне з них рухається (по своєму шляху) протягом визначеного терміну».

Відповідь: Те, що і Сонце, і Місяць рухаються за певним порядком, могли спостерігати навіть первісні люди.

Сура21:30 : «Хіба не бачать невіруючі, що небеса й земля були з’єднані разом (як єдина Одиниця Створення), перш ніж Ми [Аллах] роз’єднали їх?» Деякі мусульмани вважають, що в цьому Коран передбачив теорію Великого вибуху.

Відповідь: Стародавні єгиптяни, арійські індуїсти та інші народи вірили, що небеса й земля були разом, перш ніж їх розділили. Просто сказати, що небеса й земля були з’єднані воєдино (маючи на увазі дві половини), більше нагадує ті стародавні міфології, ніж теорію Великого вибуху. Але теорія Великого вибуху навіть не стверджує, що земля була відокремлена від чогось. Натомість вона стверджує, що земля поступово утворилася з космічного пилу.

Сура «21:33 »: «Усі (небесні тіла) пливуть, кожне своєю 2695круглою орбітою». Примітка 2695 Юсуфа Алі тут є повчальною. У ній сказано: «На відміну від більшості перекладачів, я вказав на метафору плавання, що міститься в оригінальних словах:…»

У перекладі Маліка сказано: «усі (небесні тіла) швидко рухаються по власній орбіті».

Відповідь: Арабське слово було зрозуміле як «плисти», як правильно переклав Юсуф Алі, про що свідчать т. 1, с. 235 та т. 1, с. 236 твору аль-Табарі. Крім того, у цих аятах йдеться про Сонце та Місяць, а не про інші небесні тіла, тому не зовсім правильно вказувати (небесні тіла) у перекладі в дужках. У Корані не сказано, що в небі по траєкторії/орбіті рухається щось, крім Сонця, Місяця та ретроградних зірок (планет).

Сура 21:104 «У той день, коли Ми згорнемо небеса, немов сувій».

Відповідь: Мені незрозуміло, як це нібито передбачає сучасну астрономію, але перша дружина Мухаммеда взяла його з собою, щоб послухати Євангеліє від християнина, а в Біблії, в «Одкровенні» 6:14 та в Старому Завіті, в Ісаї 34:4, згадується, що небеса будуть згорнуті, як сувій. Однак християни, як правило, не намагаються вписати сучасну астрономію в «Одкровення» 6:14.

Сура 22:65: «…Він утримує небо 2847від падіння на землю, окрім як з Його дозволу…» У примітці 2847 Юсуфа 'Алі зазначено, що це слово «самаа» може означати: (1) щось високе; (2) корінь, стелю; (3) небо, небесний звід; (4) хмару або дощ. Він зазначає, що в цьому контексті розуміє останнє значення, хоча більшість авторитетних дослідників, здається, перекладають це словом «небо».

Відповідь: Отже, на думку багатьох авторитетів, це слово слід перекладати як «небо», що найбільше узгоджується з концепцією плоскої Землі. Тож хоча ми не можемо стверджувати, що цей аят однозначно доводить концепцію плоскої Землі в Корані через неоднозначність арабського тексту, цей аят, безумовно, не може бути використаний для підтвердження сучасної наукової концепції в Корані.

Сура 25:61-62 «Благословен Той, хто створив сузір’я на небі та розмістив там світильник і місяць, що дають світло. І саме Він зробив так, що ніч і день змінюють одне одного:…»

Відповідь: Називання Сонця світильником аж ніяк не доводить, що в Корані містяться сучасні наукові погляди. Те, що день і ніч змінюють один одного, — це правда, але це те, що знали навіть найпримітивніші народи.

Сура 27:88 «…ці гори, які ви бачите і вважаєте непорушними, зникнуть, як хмари…» (Малік). Один мусульманський апологет, мабуть, вважає, що це натяк на обертання Землі.

Відповідь: У попередньому вірші згадується остання сурма, тож контекст стосується кінця часів, а не сьогодення.

Сура 29:44 говорить, що створення небес і землі є знаком для тих, хто вірує.

Відповідь: Створення неба та землі свідчить про велич Бога, згідно з Псалмом 8:1, 3, 5; Псалмом 19:1–6. Мухаммед знав про Псалми (зубур) Давида, тож тут немає нічого нового.

Сура 31:29, Сура 35:13, Сура 36:37 та Сура 39:5 стверджують, що Аллах зливає ніч із днем, а день із ніччю. Там також сказано, що сонце й місяць рухаються кожне своєю визначеною орбітою. Сура 55:5 також стверджує, що сонце й місяць рухаються своїми визначеними орбітами.

Відповідь: Ніщо не вказує на те, що це не шлях Сонця та Місяця на небі. Ці речі були відомі й спостерігалися навіть стародавніми, примітивними народами. Висловлення істини, у яку, звісно, вірили навіть язичники, не доводить, що книга є помилковою. Однак повторення загальновідомих фактів жодним чином не доводить, що Коран передбачив сучасні наукові знання.

Сура 51:47,48: «Ми створили небо з великою силою, і Ми, воістину, маємо величезну силу. І Ми розпростерли (простору) землю: як чудово Ми її розпростираємо!» (Юсуф 'Алі). В інших перекладах сказано «як килим».

Відповідь: Розпростягнення землі, яке дехто розцінює як вчення про плоску Землю, аж ніяк не доводить, що Коран проповідував сучасні наукові теорії. Як немусульманин, я готовий визнати, що це, можливо, не є вченням про те, що Земля плоска, а скоріше поетичним виразом. Мусульмани використовували це, щоб стверджувати, ніби Коран проповідував теорію Великого вибуху та розширення Всесвіту. Той факт, що Бог розпростер небеса, не означає конкретно теорії Великого вибуху, а про те, що Бог розпростер небеса, згадується в Біблії в Ісаї 42:5. Однак християни не намагаються використовувати такі нечіткі згадки, щоб довести передбачення теорії Великого вибуху.

У сурі 55:33 згадуються зони на Землі, за межі яких люди та джини не можуть вийти без дозволу.

Відповідь: Термін «зони Землі» не стосується сучасної географії, хоча це звучить так, ніби морські чудовиська чи інші перешкоди заважають людям подорожувати до інших частин Землі. Так само термін «зони Небес» не має особливого значення, окрім того, що і Мухаммед, і єврейська традиція згадують про сім небес.

Сура 71:15-16: «Хіба ви не бачите, як Аллах створив сім небес одне над одним, і зробив Місяць світлом посередині, а Сонце — (Славною) лампою?» Деякі мусульмани стверджують, що сім шарів земної атмосфери (тропосфера, стратосфера тощо) є тими самими сімома небесами.

Відповідь: По-перше, хоча згадка про сім небес є спільною з єврейською традицією, по-друге, називати Місяць світлом, а Сонце — світильником не відповідає сучасним науковим уявленням, хоча це не є помилкою, якщо розглядати це як поетичну мову. Крім того, якби сім небес були сімома шарами земної атмосфери, було б неправильно стверджувати, що Сонце, Місяць і зірки знаходяться на небесах.

До речі, хоча Біблія ніколи не згадує про сім небес, різні апокрифічні традиції згадують про сім небес: 2 Енох 20:1; 20:1, с. 134–135; «Мучеництво та Вознесіння Ісаї» 7:8; 9:1, 6;10:17 ; «Заповіт дванадцяти патріархів», розд. 3.3, с. 13. 3 «Книга Баруха» 11:1, с. 675 згадує п’ять небес, хоча й не стверджує, що це всі, які існують. Тож навіть якби те, що згадка Мухаммеда про сім небес збігалася з шарами земної атмосфери, було науковим дивом, то ще більшим дивом було б те, що ці давніші твори також згадували сім небес.

Сура 86:1-3 «Клянуся небом і тим, хто приходить вночі, і що ж пояснить тобі, хто є той, хто приходить вночі? Це зірка пронизливого сяйва. (Так само, як Всевишній Аллах піклується про кожну зірку в галактиках, так само) над кожною душею є призначений ангел-охоронець». (Малік)

Деякі мусульмани стверджують, що це вчить, нібито Сонце є зіркою.

Відповідь: Зверніть увагу на дві речі: а) Сонце тут не згадується, і б) усе, що в дужках, було додано в англійському перекладі; цього немає в оригінальному арабському тексті!

Юсуф 'Алі (переглянуте видання) наводить тут набагато точніший переклад. «Клянуся Небом 6067 та Нічним Гостем 6068 (що в ньому); І що тобі пояснить, що таке Нічний Гість? — (Це) Зірка пронизливого сяйва; — немає жодної душі, над якою не стояв би захисник 6069 »

У примітці 606 Юсуфа 'Алі сказано: «…“Зірку пронизливого сяйва” одні розуміють як Ранкову Зірку, інші — як планету Сатурн, а ще інші — як Сіріус, Плеяди або падаючі зірки. Я вважаю, що найкраще трактувати слово «зірка» у загальному чи колективному значенні, адже зірки сяють щоночі протягом усього року, а їхнє пронизливе сяйво найпомітніше саме в найтемнішу ніч».

Деякі тлумачення справді не з цього світу!

Ось ще кілька мусульманських поглядів, зафіксованих на сайті http://debate.org.uk/topics/history/interprt.htm. На цьому сайті є й інша корисна інформація.

«Візьмемо, наприклад, Мухаммада Ханафі аль-Банну, який виявив натяки на літаки (сура 17:1), штучні супутники (сура 41:53), міжпланетні подорожі (сура 55:33) та водневу бомбу (сура 74:33–38) (Jansen 1980:48).

Тож не дивно, що такі люди, як Мухаммад Каміль Давв, писали, що диво «наукового» змісту Корану було навіть більшим, ніж диво його неперевершеної красномовності. Це надавало правдивості Мухаммаду, а отже, і правильності всім твердженням у Корані.

Сьогодні людиною, яка найвідоміша завдяки популяризації наукового тлумачення, є французький лікар Моріс Букай. У своїй книзі «Біблія, Коран і наука» він прагне викрити ненауковий характер Біблії, одночасно підвищуючи статус Корану за допомогою тих самих критеріїв».

Але деякі мусульмани були більш приземленими

Слід зазначити, що багато мусульман не дотримуються наведених вище тлумачень. Дехто вважає, що ці вірші просто описують те, що легко спостерігати на небі.

Мухаммад сказав: «Утримуйтеся від розмов про мене, крім того, що вам відомо.

Хто навмисно говорить неправду про мене, нехай готує собі місце у вогні пекла. І хто тлумачить Коран на власний розсуд, нехай готує собі місце у вогні пекла». Тірмізі, Тефсір 1, (2951) (надано)

«Ні, Ми кидаємо Істину проти Неправди, і вона вибиває їй мозок, і ось, Неправда гине! Ой! Горе вам за ті (неправдиві) речі, які ви приписуєте (Нам)». Сура 21:19

Якщо хтось навмисно приписує Мухаммеду неправду, його притулком стане Пекло. Абу Дауд, т. 3, розд. 1372, книга 19, № 3643, с. 1036. Також Бухарі, т. 2, книга 23, розд. 33, № 378, с. 212–213

«...А хто навмисно приписує мені [Мухаммеду] щось неправдиве, той неодмінно займе своє місце у (пекельному) Вогні». Бухарі, т. 8, книга 73, розд. 109, № 217, с. 139–140.

Неправдиве свідчення рівнозначне приписуванню Аллаху співтоваришів. Ібн-і-Маджа, т. 3, книга 13, № 2372, с. 414

Що християнин міг знати про затемнення в ті часи?

Іоанн Дамаскій (бл. 676–749 рр. н. е.) мав дуже хороше наукове пояснення затемнень. «Крім того, Сонце й Місяць зазнають затемнень, і це демонструє безглуздість тих, хто поклоняється створінню замість Творця, та вчить нас, наскільки мінливими й змінними є всі речі. … Причина сонячного затемнення полягає в тому, що тіло Місяця втручається, немов перегородка, і відкидає тінь, заважаючи світлу падати на нас; а ступінь затемнення пропорційний розміру тіла Місяця, яке приховує Сонце. Але не дивуйтеся, що тіло Місяця є меншим. Адже багато хто стверджує, що Сонце в багато разів більше за Землю, а святі Отці кажуть, що воно рівне Землі: проте часто невелика хмара, або навіть невеликий пагорб чи стіна, цілком його приховують. З іншого боку, місячне затемнення відбувається через тінь, яку Земля відкидає на Місяць, коли Місяць перебуває на п’ятнадцятому дні місячного циклу, а Сонце й Місяць опиняються на протилежних полюсах найвищого кола: Сонце — під Землею, а Місяць — над Землею. Адже Земля відкидає тінь, і сонячне світло не може освітлювати Місяць, тому тоді відбувається затемнення». «Пояснення православної віри», книга 2, розділ 7, стор. 25

Приблизно до 20 р. до н. е. китайські писання свідчать про те, що китайці розуміли причини затемнень. У 8 році до н. е. китайці передбачили сонячне затемнення з періодом повторення у 135 місяців. До 206 року н. е. китайці вдосконалили свої знання і могли передбачати сонячні затемнення, аналізуючи рух Місяця. Див. http://www.museumeclipse.org/about/history.html. У цьому питанні китайці відставали від вавилонян та греків.

Вавилоняни відкрили 18-річний (насправді 6 585 ½ днів) цикл, який називався «Сарос» і використовувався для передбачення затемнень. Згідно з «Британською енциклопедією» 1956 року, т. 7, с. 913, таблиці з цього питання сягають IV століття до н. е. Якщо дещо спростити, то хоча сонячне затемнення відбувається десь у світі приблизно шість разів на десять років, у конкретному регіоні воно трапляється лише раз на 18 років або близько того. Грецький вчений Фалес з Мілета здобув славу, заздалегідь передбачивши затемнення 28 травня 585 р. до н. е., як свідчить Геродот. Хоча лідійці та мідійці розглядали це як божественний знак, Фалес і греки розуміли, що це природне явище. Ми вважаємо, що він знав про вавилонську систему, і що 18 травня 603 р. до н. е. вже відбувалося затемнення.

Анатолій Каппадокійський (270–280 рр. н. е.) у своїй «Книзі про арифметику» (у збірці «Отці донікейські», т. 6, с. 153) згадує: «А Талес відкрив сонячне затемнення та його період у тропіках, що характеризується постійною нерівномірністю… А Анаксімен [помер бл. 570 р. до н. е.] відкрив, що Місяць отримує своє світло від Сонця, і з’ясував також, яким чином він зазнає затемнення». За повідомленнями, Фалес навчав Анаксімандра, який, у свою чергу, навчав Анаксімена. Фалеса називають батьком філософії, оскільки він передував Піфагору, Платону, Сократу та всім іншим філософам.

Висновок: Хоча більш примітивні народи не знали про наукові досягнення греків, принаймні деякі філософи, за тисячу років до часів Мухаммеда, мали уявлення про затемнення, яке було більш науковим, ніж те, що міститься в «Корані».

Що міг знати християнин про астрономію в той час?

Наскільки примітивними були астрономічні знання людей за часів Мухаммеда? Іоанн Дамаскій (бл. 676–749 рр. н. е.) жив незадовго після Мухаммеда, і, відверто кажучи, ми можемо дізнатися про астрономію більше правильних відомостей від нього, ніж з Корану. Ось що він сказав: «…одні вважають, що Земля має форму кулі, інші — що вона має форму конуса. У будь-якому разі вона набагато менша за небо і зависла майже як точка посередині нього». «Виклад православної віри», книга 2, розд. 10, с. 28–29. Оскільки Іоанн Дамаскій насправді жив трохи пізніше за часи Мухаммеда, давайте розглянемо астрономічні знання греків до появи Мухаммеда. Греки мали різноманітні погляди, але ось ті з них, що найближчі до сучасної астрономії.

Прогнозування затемнень: Талес з Мілета (бл. 624 — бл. 548/7 р. до н. е.) називають батьком філософії; він заснував Мілетську філософську школу. Вважається, що він був вчителем Анаксімандра (бл. 611 — бл. 547 р. н. е.), який, у свою чергу, навчав Анаксімена. Як уже згадувалося раніше, він правильно передбачив затемнення, ймовірно, використовуючи вавилонську систему. Фалес правильно виміряв видимий діаметр Сонця, визначив сузір’я Малої Ведмедиці та писав про використання його (та Полярної зірки) для навігації. Фалес вважав, що Земля зависла у водному морі.

Земля є кулею: Піфагор (бл. 580/572–492/490 рр. до н. е.) був відомим філософом, який вважав, що числа мають містичні властивості. Він знав, що кораблі за горизонтом не видно, і тому вчив, що Земля є кулею. Він також з’ясував, що ранкова та вечірня зірка (Венера) — це одне й те саме. Учень Піфагора Філолай (бл. 500 р. до н. е.) уявляв собі, що Земля не лише обертається, а й рухається у просторі. Він вчив, що існує містичний «центральний вогонь», навколо якого обертаються всі астрономічні об’єкти, включаючи Землю та Сонце. Див. http://www.skyscript.co.uk/copernicus.html для отримання додаткової інформації.

На Місяці є ущелини та рівнини: Анаксагор (нар. бл. 500 р. до н. е.) Місяць подібний до Землі, має ущелини та рівнини і світиться відбитим світлом. Сонце — це розпечений до червоного камінь, що горить, більший за Пелопоннеський півострів. Погляди Анаксагора не були сприйняті прихильно; його судили за нешанобливе ставлення до богів. Його засудили до смерті, але вирок було замінено на вигнання з Афін.

Частково геоцентрична, частково геліоцентрична: Гераклід (бл. 388/380 — бл. 310 р. до н. е.) вважав, що Меркурій і Венера обертаються навколо Сонця, тоді як Сонце та все інше обертається навколо Землі. Він також вчив, що Земля обертається навколо своєї осі.

Геліоцентрична модель (Земля обертається навколо Сонця): греки мали різноманітні погляди на астрономію; за словами його учня Архімеда, Арістарх Самосський (бл. 310–230 рр. до н. е.) вважав, що Сонце обертається навколо Землі. Аристарх займався астрономією в Олександрії. Його називають Коперником античної астрономії, оскільки він вчив, що Сонце знаходиться у 20 разів далі від Землі, ніж Місяць, а отже, має бути набагато більшим. [Насправді Сонце знаходиться приблизно у 400 разів далі від Землі, ніж Місяць.]

Але якби Земля оберталася, вона мала б рухатися дуже швидко; проте ми не бачимо, щоб предмети літали навколо. Отже, оскільки стародавні люди не мали уявлення про гравітацію, погляди Аристарха втратили популярність у свідомості більшості людей. До нас дійшла його праця «Про розміри та відстані Сонця й Місяця», де сказано, що коли Місяць у фазі півмісяця, Земля, Місяць і Сонце утворюють трикутник під кутом 90 градусів.

Пізніше, коли Клавдій Птолемей опублікував свою «Синтаксис астрономії» у 150 році н. е., уявлення про те, що все обертається навколо Землі, панувало в європейській та близькосхідній думці протягом 1500 років. Див. http://physics.gmu.edu/~jevans/astr103/CourseNotes/history_greekGeocentricHeliocentric.html

та http://www-history.mcs.st-andrews.ac.uk/history/HistTopics/Greek_astronomy.html для отримання додаткової інформації. До речі, якщо ви самостійно шукаєте інформацію з цього питання, майте на увазі, що Аристарх Самофракійський (бл. 217 — бл. 145 р. до н. е.) — це інша особа.

Океанські припливи, спричинені Місяцем та обертанням Землі: Ще одним філософом, який дотримувався поглядів Аристарха, був Селевк (150 р. до н. е.). Він стверджував, що океанські припливи спричинені обертанням Землі та обертанням Місяця навколо Землі. Див. http://www.perseus.tufts.edu/GreekScience/Students/Kristen/Aristarchus.html для отримання додаткової інформації.

Християни до Нікейського собору знали про ці речі: Анатолій Каппадокійський (270–280 рр. н. е.) у своїй «Книзі про арифметику» («Ante-Nicene Fathers», т. 6, с. 153) писав: «А Фалес відкрив сонячне затемнення та його період у тропіках, що характеризується постійною нерівномірністю. Анаксимандр відкрив, що Земля утримується у просторі й обертається навколо осі Всесвіту. Анаксимен відкрив, що Місяць отримує своє світло від Сонця, а також з’ясував, як саме відбувається його затемнення. Інші математики також зробили доповнення до цих відкриттів. Можна навести такі факти: нерухомі зірки обертаються навколо осі, що проходить через полюси, тоді як планети віддаляються одна від одної»

Атенагор (бл. 177 р. н. е.) згадує Піфагора та те, що Філолай вчив, що все міститься в Бозі, показуючи, що Бог є Єдиним і Богом. «Захист християн», розд. 6, с. 131

Климент Олександрійський (193–217/220 р. н. е.) згадує Філолая у праці «Стромати», книга 3, розділ 3, с. 384.

Іполит (писав у 225/235/6 р. н. е.) згадує, серед інших вчених, Арістарха Самійського (з Самосу) та Архімеда у своєму роздумі про астрономію у праці «Спростування всіх єресей», книга 4, розділ 8, стор. 28.

Висновок: Греки, успадкувавши культуру Вавилону та Єгипту, мали деякі видатні астрономічні уявлення. Серед їхніх розбіжних поглядів деякі греки вчили, що Земля є кулею, яка обертається навколо своєї осі та обертається навколо Сонця. Християни до Нікейського собору знали про ці погляди. Ці погляди випереджали сучасну науку більше, ніж твердження в «Корані».

Погляди та реакції мусульман

1. Коран випереджає сучасну науку: Сонце та Місяць рухаються по орбітах і обертаються навколо своєї осі (сура «21:33 »; 36:27–40). Коран навіть викладає теорію Великого вибуху (сура «21:30 »; сура 51:47, 48). Арабське слово «фалак» означає «орбіта». Астрономи стверджують, що Сонце обертається навколо центру галактики приблизно кожні 250 мільйонів років. Арабське слово «ясбахуна» (від «сабаха») означає «обертатися навколо своєї осі».

1 Відповідь: Насправді це лише бажане за дійсне з двох причин.

1) Ці слова є неоднозначними: арабське слово «фалак» означає «шлях», «рух», а також «орбіту», а «ясбахуна» може означати «поспішати», хоча його найпряміше значення — «плавати».

2) Мухаммед чітко пояснив нам, що це означає, а саме: Сонце та Місяць рухалися над Землею, «плавали» або «мчали» на колісниці по небу над Землею.

3) Стародавні греки вчили, що Сонце та Місяць обертаються навколо Землі (Аристарх із Самосу, бл. 310–230 рр. н. е.) та Селевк (150 р. до н. е.).

Ось ще два джерела того, що сказав Мухаммед.

«Бог створив океан, віддалений від неба на три фасрахи (18 кілометрів). Хвилі в ньому стримані, і він стоїть у повітрі за велінням Бога. Жодна крапля з нього не розливається. Усі океани нерухомі, але цей океан тече зі швидкістю стріли. Йому дозволено рухатися у повітрі рівномірно, наче це мотузка, натягнута у просторі між сходом і заходом. Сонце, Місяць і нерухомі зірки [5 планет] рухаються в його глибоких хвилях. Це (мається на увазі) у Божому слові: «Кожен плаває у своїй сфері». «Сфера» — це рух колісниці в глибоких хвилях того океану». аль-Табарі, т. 1, с. 235

Передав Абу Дхар: Пророк запитав мене під час заходу сонця: «Чи знаєш ти, куди йде сонце (у

заходу сонця)?» Я відповів: «Аллах і Його Посланець знають краще». Він сказав: «Воно йде (тобто рухається), доки не вклониться під Престолом і не отримає дозволу піднятися знову, і йому дозволяють; а потім (настане час, коли) воно буде готове вклонитися, але його вклоніння не буде прийнято,…» Бухарі, т. 4, книга 54, розд. 4, № 441, с. 283. У «Сахіх Муслім», т. 1, книга 1, розд. 73, № 297–300, с. 95–96, також наведено багато подробиць щодо цієї розмови між Мухаммедом та Абу Дхарром.

2. У Корані згадується орбіта Сонця навколо центру нашої галактики.

2 Відповідь: Сонце не має самостійної орбіти в нашій галактиці. Якби Коран намагався викладати сучасну науку, він мав би сказати, що Сонце, Місяць, Земля та «зворотні зірки» (планети) разом обертаються навколо галактики. Історично першою людиною, яка заявила, що Сонце, Земля та все інше обертаються навколо центрального вогню, був Філолай (близько 500 р. до н. е.).

Знову ж таки, ми також точно знаємо, що мав на увазі Мухаммед, оскільки він сам нам про це розповів, як зафіксовано в «Бухарі», т. 4, книга 54, розділ 4, № 441, с. 283, та в «Аль-Табарі», т. 1, с. 235.

3. Місце спочинку Сонця означає, що воно світить з іншого боку Землі.

Знову ж таки, ми також точно знаємо, що мав на увазі Мухаммед, оскільки він сам нам про це розповів, як зафіксовано в «Бухарі», т. 4, книга 54, розділ 4, № 441, с. 283, та в «Аль-Табарі», т. 1, с. 235.

4. «Місце спочинку Сонця» означає остаточне знищення Сонця.

4. Відповідь: Пересічна людина, яка читає це будь-якою мовою, подумає, що йдеться про періодичний цикл, а не про остаточне знищення.

5. Мова опису: Сонце, Місяць і планети прокладають шлях на небі. Ці аяти не мали на меті ані підтвердити, ані спростувати сучасну науку, а були лише поетичними виразами, що вказували на те, що за тим, що люди природно спостерігали, стояв Аллах.

5 Відповідь: Це звучало б розумно, якби не те, що Бухарі та аль-Табарі записали слова Мухаммеда. Якщо Бухарі та аль-Табарі помилялися щодо цього, то на підставі яких критеріїв можна стверджувати, що вони мали рацію в чомусь іншому?

Висновок

Деякі (але не всі) мусульмани намагаються використовувати ці аяти, щоб довести наукову точність Корану. Якщо ви не бачите помилки в цій дискусії, то інтелектуально нечесно стверджувати, що це доводить наукову точність Корану. Насправді, деякі з цих аятів суперечать тому, що ми знаємо завдяки сучасній науці, якщо тільки не розуміти їх як поетичні вирази та мову зовнішніх проявів. Однак Бухарі та аль-Табарі показують, що їх розуміли цілком буквально. Сонце й місяць пливуть по небу над землею.

Проте найважливіше у світі — не те, що ви знаєте, а кого ви знаєте. Важливо не те, яким людським теоріям ви вірите, а чи дотримуєтеся ви того, що відкрив Істинний Бог. Кожна точка зору на астрономію аж до XIX століття містить у собі певну помилку. Хто може сказати, що в майбутньому люди не скажуть того самого про наші наукові погляди? Єдиний спосіб дізнатися, що є істиною, — це те, що Бог нам відкрив. Ми віримо, що Бог відкриє нам те, що нам потрібно знати, і що Він збереже зміст Свого одкровення.


Бібліографія: Переклади Корану

1. Арберрі, Артур Дж. «Тлумачення Корану». Macmillian Publishing Co., Inc. 1955.

2. Давуд, Н. Дж. «Коран». Penguin Books. 1956–1999.

3. Малік, Фарук-і-Азам. «Англійський переклад змісту Корану: Настанова для людства». Інститут ісламських знань. 1997

4. Піктал, Мохаммед Мармадук. «Сенс славного Корану». Dar al-Islamiyya (Кувейт) (дата не вказана)

5. Родвелл, Дж. М. «Коран». Перше видання. Ivy Books, опубліковано видавництвом Ballantine Books. 1993.

6. Шакір, М.Х. «Коран». Tahrike Tarsile Qur’an, Inc. 12-те американське видання, 2001 р.

7. Шер Алі, Маулаві. «Священний Коран». Islam International Publications Limited (Ахмадія), 1997 р.

8. Юсуф 'Алі, Абдулла. «Священний Коран»: англійський переклад змісту та коментар. Переглянуто та відредаговано Управлінням ісламських досліджень, IFTA. Друкарський комплекс імені короля Фахда з друку Священного Корану. (Медіна, Саудівська Аравія) 1410 р. хіджри.

Інші джерела

Кемпбелл, д-р Вільям. «Коран і Біблія у світлі історії та науки» (2-ге видання). Arab World Ministries, 2002.

«Переклад змісту Сахіх аль-Бухарі з арабської на англійську, т. 1» д-ра Мухаммада Мухсіна Хана. Ісламський університет, Аль-Медіна Аль-Мунаввара, «Аль-Мактабат Аль-Салафіят Аль-Мадінату Аль-Монаварт»

Без дати, без зазначення авторських прав.

«Історія аль-Табарі: анотований переклад». Ехсан Яр-Шатер, головний редактор. Видавництво Державного університету Нью-Йорка, 1989–.

http://debate.org.uk/topics/history/interprt.htm

Додаток — Переклади сури 36:38–40

«І Сонце рухається до призначеного для нього терміну; це — веління Всемогутнього, Всезнаючого. (39) А щодо Місяця, то Ми визначили для нього фази, доки він знову не стане схожим на стару суху пальмову гілку. (40) Сонцю не дозволено наздогнати Місяць, як і ніч не може випередити день; і всі вони рухаються у своїй орбіті». Переклад М. Х. Шакіра

У перекладі Пікталла номер цього вірша на один нижчий.

«(37) І Сонце рухається до місця свого спочинку. Таке міркування Всемогутнього, Мудрого. (38) А Місяцю Ми призначили фази, доки він не повернеться у вигляді старого зморщеного пальмового листка». (39) Сонцю не дозволено наздогнати Місяць, як і ніч не може випередити день. Кожне з них рухається по своїй орбіті». (Переклад М. М. Піктолла)

(38) І знаком для них є ніч, з якої Ми знімаємо день, і ось вони опиняються в темряві. (39) А Сонце рухається по визначеному для нього шляху. Це — постанова Всемогутнього, Всезнаючого Бога».

Переклад Маулаві Шер Алі (Ахмадія)

(36:37–40) Ще одним знаком для них є ніч; коли Ми забираємо з неї світло дня, ось вони опиняються в темряві. Сонце рухається своєю орбітою, і ця орбіта визначена для нього Всемогутнім, Всезнаючим. Що стосується Місяця, то Ми визначили для нього фази, аж поки він знову не стане схожим на стару суху пальмову гілку. Сонце не може наздогнати Місяця, а ніч не може випередити день; кожне з них рухається своєю власною орбітою». Переклад Мухаммада Фарука-і-Азама Маліка.

(37) І знаком для них є ніч: Ми відсуваємо від неї день, і ось вони поринують у темряву; (38) І Сонце прямує до місця спочинку, визначеного для нього: це — постанова Всемогутнього, Всезнаючого. (39) А Місяць — Ми визначили для нього фази, які він має пройти, доки він не повернеться, подібний до старого (і зів’ялого) нижнього кінця фінікового стебла. (40) Сонцю не дозволено наздогнати Місяць, як і Ніч не може випередити День: кожне з них (просто) рухається по своїй орбіті (згідно із Законом).

(Переклад Корану Юсуфа Алі (с. 1326–1327), переглянутий та відредагований Президентством ісламських досліджень, ІФТА. Комплекс друку Священного Корану імені короля Фахда.)

(37) І знаком для них є Ніч; Ми відсуваємо від неї День, і ось вони поринають у темряву; (38) І Сонце пробігає свій шлях протягом визначеного для нього періоду: це — постанова (Його), Всемогутнього, Всезнаючого. (39) А Місяць — Ми визначили для нього фази 13 (щоб він проходить їх), доки він не повернеться, як стара (і засохла) нижня частина фінікового стебла». (40) Сонцю не дозволено наздогнати Місяць, як і Ніч не може випередити День: кожен (просто) рухається по (своїй) орбіті 17 (згідно із Законом).

У примітці 17 зазначено: «Орбіта, шлях»

Абдулла Юсуф Алі, видано MILLAT Book Centre

Це відрізняється від попереднього (переглянутого) перекладу Юсуфа Алі у фразах «на визначений для нього період» проти «до місця спочинку, призначеного для нього» та «станції» проти «оселі»

«І знаком для них є ніч; Ми знімаємо з неї день, і ось вони опиняються в темряві. А Сонце — воно прямує до визначеного місця спочинку; таке є розпорядження Всемогутнього, Всезнаючого. А Місяць — Ми визначили для нього фази, аж поки він не повернеться, наче старий пальмовий пень. Сонцю не личить наздоганяти Місяць, як і ніч не випереджає день: кожен з них пливе по небу». Переклад А. Дж. Арберрі

«Знаком для них є також ніч. Ми відбираємо від неї день, і ось — вони поринують у темряву; а Сонце поспішає до свого місця спочинку. Це — веління Всемогутнього, Всезнаючого! А щодо Місяця, то Ми визначили для нього фази, аж поки він не зміниться, наче стара й викривлена пальмова гілка. Сонцю не дано наздоганяти Місяць, ані ніч не випереджає день; але кожне з них рухається у своїй власній сфері».

Переклад Корану Дж. М. Родвелла

«Ніч — це ще один знак для людей. З ночі Ми виводимо день — і вони поринають у темряву. Сонце поспішає до свого місця спочинку; його шлях визначений для нього Всемогутнім, Всезнаючим. Ми визначили фази Місяця, який щодня спадає і зрештою виглядає, наче зігнута стара гілочка. Сонцю не дозволено наздогнати Місяць, як і ніч не випереджає день. Кожен з них рухається своєю власною орбітою».

Переклад Корану Н.Дж. Давуда.

У «http://www.submission.org/efarsi/arabic/sura36.html» сказано: «Сонце заходить у певне місце, згідно з задумом Всемогутнього, Всезнаючого».