Червень 2026
Уявіть собі: побожний мусульманин-мандрівник заходить до мечеті й помічає там велику кількість тварин та соломи. Коли він починає молитву, чує гучний, грубий голос, який каже йому: «Не реви, корм сам до тебе прийде». Цей голос міг належати представнику тієї самої секти, який, коли вони здійснили раптовий напад на [мусульманське] село Джабала посеред п’ятничної молитви, викрикував: «Немає Бога, крім Алі, немає завіси, крім Мухаммеда, і немає дверей, крім Салмана», — в той час як вони вбивали чоловіків і перетворювали мечеті на таверни, — так, саме на винні таверни! Хто ці люди, і чи були вони справді мусульманами, коли нападали на християн, євреїв та своїх одновірців-мусульман? Багато шиїтів і деякі суніти визнають цих «мусульман» справжніми мусульманами. Однак слово «мусульмани» взято в лапки, оскільки велика кількість мусульман вважає цих людей єретиками (галі), що стоять поза межами ісламу.
Хто ці люди? Що спільного між переслідуваним народом, дикими розбійниками та електричним месією, що живиться від батареї? Хто вірить у «Трійцю», найвищим проявом якої є Мухаммед, Алі та Салман аль-Фарісі? Мета цієї статті — надати як мусульманам, так і немусульманам інший погляд на світ ісламу, розвіяти стереотипи щодо мусульман і, можливо, завдяки короткому огляду дивних звичаїв алавітів, ви знайдете для себе глибокі теми для роздумів. Ми відповімо на всі ці запитання, але для цього нам доведеться повернутися в минуле й зрозуміти деякі речі щодо їхнього походження.
Походження алавітів
Насправді існують значні розбіжності щодо походження народу алавітів. Зараз вони віддають перевагу назві «алаві» (послідовники Алі), але раніше їх називали нусайрітами. Дехто вважає, що нусайріти були нащадками назерінів у Сирії, про яких згадував римський історик Пліній у «Історії» 5:23. Алавіти складаються з низки племен, деякі з яких були корінними мешканцями північно-західної Сирії; інші племена емігрували з Іраку в XII столітті. У 1516 році османський султан Селім I «Суворий» за благословенням сунітських релігійних лідерів вбив понад 9 400 переважно алавітських шиїтів. Він заселив багато турків на рідних землях алавітів на північному сході Сирії, але з часом багато хто з них також приєднався до алавітів.
Алавіти намагалися створити власну державу, яка спочатку називалася «Алавітська держава», а потім, у 1920–1936 роках, її перейменували на «Санджак Латакії». Сьогодні налічується до 3,5 мільйона алавітів, і вони контролювали Сирію аж до 2011 року.
Історія їхньої релігії
За їхніми власними твердженнями, ця шиїтська група походить від Бога, а їхня релігія ґрунтується на вченні Мухаммеда та Алі. Згідно з питанням 44 «Катехізису друзів», вони відокремилися від друзів, оскільки поклонялися Алі, тоді як насправді мали поклонятися Лорду аль-Хакіму (996–1021 рр. н. е.), який для друзів є видимим Богом.
За словами Патріка Сіла у праці «Асад: Боротьба за Близький Схід» (Asad: The Struggle for the Middle East, Univ. of Ca. Press, 1968, с. 8): «Подібно до споріднених сект друзів та ісмаїлітів, нусайріти були залишком шиїтського підйому, що охопив іслам тисячу років тому. Вони були островами, залишеними відливною хвилею, що відступила».
Дехто простежує вчення алавітів до Мухаммада ібн Нусайра ан-Намірі (бл. 850 р. н. е.), який називав себе «Воротами (Баб) до Істини». Вочевидь, воно розвинулося через вчення Хусейна ібн Хамдана аль-Хасабі (бл. 970 р. н. е.). Коли шиїти втратили владу, алавітів вбивали хрестоносці, мамелюки, османи, а самі алавіти також воювали між собою. До речі, у Марокко існувала сунітська династія «Алавія», але вона не має до цього жодного стосунку.
Конфлікт навколо алавітської релігії
Алавіти є відгалуженням дванадцятиімамітських шиїтів. У 1974 році лідер ліванських дванадцятиімамітських шиїтів імам аль-Садр визнав їх законними мусульманами після того, як алавіт Хафез Асад захопив владу в Сирії у 1971 році. Його син Башар також є алавітом. Інші, менші групи також вірять у обожнення Алі, і ці групи разом з алавітами називаються «алаві».
Ібн Таймія (помер 1328 р.), ортодоксальний мусульманський вчений і засновник ваххабізму, видав фетву (правовий вирок) проти алавітів, використовуючи досить суворі вирази. Він заявив, що їм не можна довіряти, що «вони є більшими невірними, ніж християни та євреї… навіть більшими, ніж ідолопоклонники». Він санкціонував джихад проти них, заявивши, що законно забирати їхнє майно та проливати їхню кров, якщо вони не покають покаяння. Див. «Енциклопедію ісламу», нове видання 1995 р., т. 8, с. 146–148, щоб дізнатися більше про це.
У 1097 році хрестоносці спочатку вчинили різанину над групою нусайрітів, але, дізнавшись, що вони не є справжніми мусульманами, стали ставитися до них терпимо і навіть допомагали їм у боротьбі проти ісмаїлітів. У 1120 році курди та ісмаїлітські мусульмани розгромили 25 000 нусайрітів, але в 1123 році нусайріти за допомогою деяких ісмаїлітів, що перейшли на їхній бік, перемогли курдів. У 1291 році лідери алавітів та ісмаїлітів безрезультатно зустрілися в Ана, намагаючись об’єднатися (там само, с. 147). Єгипетські (мусульманські) правителі-мамелюки переслідували їх з 1260 по 1518 рік. Коли османи захопили Сирію, починаючи з 1516 року, вони також переслідували алавітів. У 1832 році, після того як нусайріти напали на ісмаїлітське село Мас’яф, паша Дамаска відправив тисячі солдатів для боротьби з ними. Їх також переслідували у 1870 та 1877 роках. Французи проводили операції з примирення на алауїтських землях у 1918–1922 роках. Після того, як 27 квітня 1924 року алауїти вчинили масове вбивство християнських черниць, французи вбили ще більше алауїтів. Під керівництвом Слімана Муршада багато алавітів воювали проти сирійських націоналістичних військ, аж доки Слімана не повісили у 1946 році. Сьогодні алавіти становлять 8–12 % населення Сирії. Вони складають 65 % населення в районах Латакії на сході Сирії та невелику частину населення півдня Туреччини.
Після приходу до влади Хафеза Асада сунітське «Братство мусульман» (Ікван) 26 червня 1980 року ледь не вчинило замах на Асада. Багато членів «Ікван» перебували в місті Хама, і уряд направив туди 500 сирійських військових, щоб покарати їх. Члени «Ікван» вбили їх усіх. З усіх мечетей Хами пролунали заклики про те, що партизанська війна проти Асада закінчилася, і тепер настав час відкрито підтримати «Ікван» та вигнати «невірних». Вулиці Хами були занадто вузькими для танків, тому брат Асада наказав артилерії зрівняти місто з землею, а потім відправив війська, щоб вбити всіх, хто залишився. Було вбито від 20 000 до 38 000 людей. Один алавіт розповів мені, що брата Асада за це вигнали з Сирії. Проте після цього протягом понад тридцяти років Сирія не мала жодних проблем із сунітськими святими воїнами.
Підсумок: Мусульмани, які не є алавітами, не всі згодні щодо того, чи є алавіти справжніми мусульманами. Алавіти стверджують, що дотримуються основних вчень ісламу, але, очевидно, існують значні розбіжності в їхньому тлумаченні. Подібно до цього, усі мусульмани стверджують, що дотримуються вчень Ісуса, проте мало хто з них читав їх і знає про внутрішні суперечності між Князем Миру (тобто Ісусом) та ісламом. Хоча багато мусульман вважають алавітів «гулатами» (сектою), які відійшли від вчень Мухаммеда навіть далі, ніж християни та євреї, дехто може вважати іслам «гулатом» стосовно вчень Ісуса.
Але незалежно від помилок алавітів, сунітів або розбіжностей між ними, християнами, євреями чи друзами, неправильно вбивати когось через релігійні розбіжності.
Вірування алавітського ісламу
Таємничість: «Алавіти» намагалися зберігати свої внутрішні вчення та обряди в таємниці, дещо подібно до масонів чи мормонів. Одним із їхніх обрядів є причастя, що включає вживання вина. Подібно до католиків, вони вірять, що вино перетворюється на божество — Аллаха.
П’ять стовпів ісламу — віросповідання, молитва, милостиня, паломництво та піст під час Рамадану — вважаються лише символами, і немає потреби їх дотримуватися. У них є ще два стовпи:
Джихад, або свята боротьба/війна, також вважався хариджитами шостим стовпом.
Поклоніння Алі (якого називають Валія) є сьомим стовпом. Це передбачає не лише відданість Алі, а й боротьбу проти ворогів Алі. В «Енциклопедії ісламу», нове видання 1995 року, том 8, стор. 147, зазначено: «Як гулати, нусайріти шанують Алі ібн Абі Таліба як верховного й вічного Бога (аль-ілах аль-а’зам, аль-кадім аль-азаль)».
«Трійця»: Майже всі шиїти (за винятком заїдитів) вірять, що Алі, зять Мухаммеда, був законним першим халіфом. Однак алавіти йдуть далі й вірять, що Алі є одним із проявів «Трійці» Аллаха. Більшість мусульман заперечують існування будь-якої Трійці. Як і для інших ісмаїлітів, Аллах з’являвся у триєдиному вигляді щонайменше сім разів. Останнє втілення — це Мухаммед, Алі та Саліман аль-Фарісі. «Аль-Фарісі» означає «перс». Саме Саліман запропонував викопати великий рів навколо частини Медини під час Битви при Рові.
Сім циклів: алавіти вірять, що Аллах з’являвся у семи циклах, кожен із яких складався з трьох частин.
| Ім’я / Завіса / Приховане (Ісм) | Явлене / Сутність (Ма’на) | Ворота (Баб) |
|---|---|---|
| Адам | Авель | ? |
| Ной | Сет | ? |
| Яків | Йосип | ? |
| Мойсей | Йошуа | ? |
| Соломон | Асаф/’Асаф | ? |
| Ісус | Петро | ? |
| Мухаммед | Алі | Саліман аль-Фарісі |
| ? | 10 імамів | ? |
| ? | 11-й імам | Мухаммад б. Нусайр |
Зверніть увагу, що Ной і Сет знаходяться разом, хоча між їхнім життям минуло понад тисячоліття.
Реінкарнація (насуккія): Люди, які заперечують Алі, будуть покарані реінкарнацією у тварин. У «Енциклопедії ісламу» (нове видання 1995 р., т. 8, с. 147) зазначено, що нусайріти вірять: душі нусайрітів були світлами, що славили Бога, але потім вони повстали проти Нього, заперечуючи Його божественність. Відтоді їхні душі були вигнані на землю, де вони будуть перевтілюватися багато разів, тоді як необрані перевтілюються вічно.
Відвідування мечеті для більшості алавітів не є важливим. Проте вони проводять обряди у знаменитій мечеті Умайядів у Дамаску.
Свята: Як і суніти, так і шиїти, вони відзначають свято жертвопринесення Ід аль-Адха. Як і інші шиїти, вони відзначають свята Ід аль-Фітр, Ід аль-Кабір та Ашура. Вони також відзначають Різдво та Богоявлення. Крім того, вони святкують Навруз — Новий рік зороастрійців. Інші шиїти також відзначають це свято, вважаючи, що саме в цей день Мухаммед передав халіфат Алі.
Астрологія: Хоча Мухаммед був проти астрології, алавіти використовують її; можливо, тут на них вплинули зороастрійці. Вони вірять, що зірки в Чумацькому Шляху насправді є обожненими душами віруючих. «Той, хто усвідомлює сутність ма’ни, спасається і може уникнути метемпсихозу [реінкарнації]; його душа, звільнившись від тіла й перетворившись на зірку, продовжує свою подорож назад через сім небес, щоб досягти кінцевої мети (гая), тобто споглядання (май’яна) божественного світла». (Енциклопедія ісламу, нове видання 1995 р., т. 8, с. 148)
Стара нусайрійська теологія стверджувала, що жінки не мають душ і не перевтілюються. «Енциклопедія ісламу», нове видання, продовжує: «Жінки виключені з цього, оскільки вони народжені від гріхів дияволів; з цієї причини вони не мають права користуватися тими ж правами, що й чоловіки (Сулейман, Бакура, 61)». Це також суттєво відрізняється від вчення Мухаммеда, який навчав, що більшість мешканців пекла — це жінки (Бухарі, т. 2, книга 18, розд. 9, № 161, с. 91–92; т. 1, книга 6, розд. 8, № 301, с. 181, та т. 1, книга 2, розд. 21, № 28, с. 29). Однак у наш час один алавіт сказав мені, що сьогодні вони насправді вірять у те, що жінки мають душі.
Вино: «Алавіти в Сирії п’ють вино. У журналі «National Geographic» є фотографія двох сирійських чоловіків у традиційному арабському вбранні, які разом п’ють вино. Проте один алавіт сказав мені, що вони не схвалюють сп’яніння.
Алавітські секти
Самі алавіти поділяються на п’ять сект: Секта Сонця (Шамсія), Секта Місяця (Камарі), Муршиди, названі на честь їхнього Месії Слімана Муршида/Муршада, Хайдарія та Гайбія. Усі вони погоджуються щодо «основ» алавізму, але після того, як божественне втілення Бога, Алі ібн Абі/Абу Таліб, покинув землю, секти Сонця та Місяця розійшлися в думках щодо того, чи живе він тепер на Сонці, чи на Місяці. Секта Місяця складається з шести племен алавітів. Більшість алавітів належать до тієї релігійної секти, до якої належали їхні батьки та плем’я. Однак, ймовірно, більшість людей у світі належать до певної релігії просто тому, що це традиція їхньої родини. Сьогодні багато людей шукають традицію; скільки ж з них шукають Істинного Бога?
Сліман Муршад, «Електричний Месія»
Сліман Муршад народився десь до 1900 року. Він проголосив себе Месією; багато «алавітів» пішли за ним, хоча слід зазначити, що багато хто цього не зробив; і його вірування не є репрезентативними для всіх «алавітів». Як і Мухаммед, Сліман, очевидно, мав симптоми, що нагадували епілептичні напади. Як і Мухаммед, його послідовники стверджували, що він також творив чудеса. Наприклад, він таємно закопував їжу в глиняну стіну, і коли він сильно ударяв по стіні, їжа випадала, щоб селяни могли її з’їсти. Його ноги світилися в темряві, бо він намазував їх фосфором. Фосфор світився, коли він буквально «запалювався», адже до нього були підключені ліхтарики, що живилися від невеликої батареї, яку він носив із собою. Він очолив повстання проти уряду Сирії, отримав певну підтримку з боку французів, а сирійці врешті-решт повісили його в 1949 році.
Найцікавіше, що навіть деякі люди, які подавали позови проти Слімана і не вважали його жодним месією, сумували через його смерть, оскільки він відстоював справу «алавітської автономії». У будь-якому разі, після того часу багато алавітів вступили до армії та сирійської політичної партії «Баас». (Іракська політична партія «Баас» не є алавітською.) У 1971 році Хафіз/Хафез Асад став президентом Сирії, а сьогодні править його син Башар.
Чи є ваша релігія істинною, чи й їй теж потрібні «батарейки», щоб підтримувати її життєздатність? Ісус сказав: «Я є світло світу» (Івана8:12 ). Так само, як комахи летять у лампи для комах і гинуть, хоча мали б прагнути летіти до сонця, так і душі людей потрапляють до пекла, коли шукають «лампу для комах», яка потребує фосфору та батарейок, хоча мали б шукати істинне світло Боже.
Якщо ви втомилися від релігій, які потребують підпори, примусу чи традицій, щоб залишатися живими й запаленими, зверніться до Ісуса, який нас перетворює. Вам не потрібні довгі книги коментарів чи хадисів про всі тонкощі законничества ритуальної релігії; це теж «лампи для комах», коли вам потрібен Бог. Бог не дозволяє, щоб Його Слово було спотворене, і якщо ви в це вірите, то довіряйте Божому Слову — Біблії.
Привабливість «алавітської віри»
Чому люди стають «алавітськими мусульманами»? Дехто може подумати, що це тому, що це дозволяє бути мусульманином (з відповідними перевагами в мусульманському суспільстві) і не мусити виконувати всі ритуали та часто відвідувати мечеть. Алкоголь (але не до стану сп’яніння) для «алавітського мусульманина» є прийнятним. Але це ще не все.
У ортодоксальному ісламі Аллах є майже непізнаваним. У сунітському ісламі, якщо ви хочете знати все, що подобається й не подобається Аллаху, ви «опосередковано дотримуєтеся» всього, що робив Мухаммед, як це записано в традиціях (сунна), збережених у хадисах. Хадиси в певному сенсі мають більший вплив, ніж Коран, оскільки в усіх цих томах викладено набагато більше. Шиїтський іслам має власні вчення Джа’фара та інших, але для практичного застосування вони слухаються імамів. Алавіти виявляють велику повагу до Мухаммеда та Алі, тому вони поклоняються їм як Аллаху. Алавіти прагнуть пізнати Бога і вважають, що можуть це зробити, замінивши Аллаха на Трійцю у складі Мухаммеда, Алі та Салмана аль-Фарісі. Проблема полягає в тому, що Мухаммед та Алі ніколи не заявляли, що вони є Богом, єдині з Богом, або що вони можуть прощати гріхи. Вони ніколи не приймали поклоніння чи титул Господа, а також не дозволяли іншим називати їх Богом.
Справжнього Бога можна пізнати зі Старого Завіту. У ньому показано, як Бог взаємодіяв із царями, суддями та простими людьми. Звісно, у Новому Завіті Бога можна пізнати ще краще, оскільки Ісус прийшов на землю.
Порівняння з Біблією
Таємні вчення є частиною «алавітської релігії». Християнство містить глибоку істину, яку можна було пізнати лише через Боже одкровення. Однак Бог відкрив усе, що Він хоче, щоб ми знали. Немає жодного християнського вчення, досвіду чи практики, які християни викладають сьогодні, і які не були б легко доступні для нехристиян, щоб вони могли їх почути чи прочитати. Павло в Посланні до Ефесян 3:9-10 сказав, що його місія полягала в тому, «щоб просвітити всіх щодо управління цією таємницею, яка протягом віків була прихована в Бозі, що створив усе. Його метою було, щоб тепер, через Церкву, стала відомою різноманітна мудрість Божа…»
Поклоніння іншим категорично заборонено в першій із Десяти заповідей. «Я ж боюся, щоб, як Єва була спокушена хитрістю змія, так і ваші думки не були відвернені від простої та чистої відданості Христу» (2 Коринтян 11:3).
Реінкарнація: Біблія вчить, що реінкарнація є помилковою; у Посланні до Євреїв9:27 сказано, що людині призначено померти один раз. У 2 Самуїла 12:23 Давид сказав про свого померлого немовля: «Я піду до нього, а він не повернеться до мене». Реінкарнація не має сенсу, оскільки після смерті ми всі потрапляємо до Неба або до Пекла. Еклезіаст 11:3 також показує, що «чи впаде дерево на південь, чи на північ, там, де воно впаде, там і залишиться».
Астрологія, тобто звернення до небесних тіл за порадами щодо майбутнього, є неправильною згідно з Біблією (Левит19:26 ;22:27 ; Повторення Закону 18:11-14; 2 Царів 17:16; 21:3,5; 2 Хронік 33:3-6).
Жінки: У Біблії чоловіки та жінки мають різні ролі. Однак щодо цінності Послання до Галатів3:28 показує, що у Христі Ісусі немає ні чоловіка, ні жінки; усі віруючі мають привілей бути дітьми Божими.
Вино: Старий Завіт показує, що вживання вина є прийнятним, але Ефесянам 5:18 наказує нам не напиватися. «Алавіти» п’ють вино, але я не маю жодних доказів того, що вони вірять у необхідність напиватися.
Євангеліє для алавітів (і для всіх інших)
Бог більший за наші думки: «Алавіти» справедливо вірять, що Бог є складнішим, ніж просто Аллах, але вони поклоняються Мухаммеду, Алі та Саліману аль-Фарісі як Богу. Дивно, що вони поклоняються Мухаммеду, який навчав, що він не є Богом, і не поклоняються Ісусу, хоча століттями раніше Він і перші християни навчали, що Ісус є Богом. Ісус не лише показав, що Він є Богом у якомусь абстрактному сенсі, але й приймав поклоніння, прощав гріхи, які міг прощати лише Бог, і дозволяв іншим називати Його Богом.
Бог створив нас: Чи замислювалися ви коли-небудь над тим, чому Бог взагалі створив людей? Коран не дає прямої відповіді, але Біблія наводить низку причин.
• Ми були створені для Божої слави (Ісая 43:7; 62:3), щоб проголошувати Його хвалу (Ісая 43:21) як Його свідки (Ісая 43:10)
• Бог любить нас і радіє нами (Софонія3:17 )
• Як батько любить своїх дітей (Малахія 1:6; 1 Івана 3:1), так і Бог піклується про нас (Псалом 8:4; Наум 1:7; 1 Петра 5:7).
• Бог хоче, щоб ми жили з Ним навіки (Об’явлення 21:3; 2 Коринтян 5:4)
• Нашою радістю (Филип’ян 3:1) і світлом буде Бог (Об’явлення21:23 –25; Івана 1:5, 7–9), що краще, ніж сподіватися на вино (Псалом 4:7)
• Ми створені у Христі Ісусі для того, щоб творити добрі діла (Ефесянам2:10 )
У нас є мета, і не дозволяйте релігії чи чомусь іншому завадити вам її досягти.
Люди тікають від Божої Істини: У нас немає підстав зневажати «алавітів», які вірять, що Алі сьогодні живе на Сонці, або тих, хто вірить, що Алі живе на Місяці, адже чи не більшість людей у той чи інший час вирішували вірити в щось лише тому, що їм так хотілося, не дбаючи насамперед про істину? Люди не тільки воліють вірити в божевільні, вигадані доктрини, але й не хочуть вірити, що Божий шлях є найкращим. Коли хтось, хто знає істину про Бога, вирішує вживати наркотики, напиватися, вести аморальний спосіб життя або поклонятися грошам як ідолу, чи є його мислення більш раціональним, ніж у алавітів? Ні, без Бога ми всі в одному човні, і Богу не тільки потрібно було відкрити істину, але й вести людей до неї, оскільки люди так схильні гнатися за оманами цього життя.
Є лише один шлях — Божий шлях: хоча ми всі відвернулися від Бога й пішли за своїми улюбленими оманами, Бог не відвернувся від нас. Ще коли ми були ворогами Бога, Він послав Свого Сина Ісуса Христа, щоб Той помер за нас, як показано в Посланні до Римлян 5:10-11. Звичайні пророки приходили, щоб навчати; Ісус не лише навчав, як інші пророки, Він прийшов, щоб померти за наші гріхи (Ів.1:29 ; 1 Тим. 2:6; 1 Ів. 2:2). Ісус сказав у Євангелії від Івана 14:6: «Я є дорога, істина та життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене».
Ми повинні шукати Бога: Ісус сказав нам, що ми маємо шукати Його в Матвія 7:7-12. Мт7:13-14 додає: «Входьте через вузькі ворота. Бо широкі ворота й простора дорога, що ведуть до погибелі, і багато хто входить ними. Але вузькі ворота й тісна дорога, що ведуть до життя, і мало хто знаходить їх».
Ми повинні визнати Ісуса Господом: «Бо якщо ти визнаєш устами, що «Ісус є Господь», і повіриш у серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то будеш спасений. Бо серцем віруєш і виправдовуєшся, а устами визнаєш і спасаєшся. Це саме так, як каже Писання: «Кожен, хто вірує в Нього, не зазнає сорому». Бо немає різниці між юдеєм і греком: один і той самий Господь є Господом усіх і щедро дарує кожному, хто кличе до Нього, бо «кожен, хто кличе ім’я Господнє, спасеться»» (Римлянам 10:9–13)
Посилання та веб-адреси, актуальні станом на 6 липня 2013 року
«Перша енциклопедія ісламу», т. 6, с. 964–976. E.J. Brill, 1913–1936.
«Енциклопедія ісламу», нове видання, т. 8, с. 146–149. E.J. Brill, 1995.
www.gospelcom.net/apologeticsindex/a21.html містить низку сторінок, присвячених ісламу та Близькому Сходу.
http://www.lexicorient.com/e.o/alawites.htm — містить інформацію про вірування алавітів.
Свята Біблія, Berean Standard Bible (BSB), Bible Hub та Berean.Bible. 2016–2025. Публічний домен. https://berean.bible
За додатковою інформацією звертайтеся за адресою www.MuslimHope.com
Додаткові джерела про «алавітів та жінок»
«Коротка енциклопедія ісламу», Х.А.Р. Гібб та Дж.Х. Крамерс, видавництво E.J. Brill, с. 454
«Космогонія та есхатологія. Згідно з вченням нусаїрітів, безпосередньо під невимовним божеством існує духовний світ небесних істот (або зірок), який виходить від нього за такою ієрархією: ісм, баб та інші ахл аль-маратіб (перших семи класів); це «великий світлий світ» («алам кабір нурані»); коли вони з’являються тут, внизу, то це для того, щоб поступово повернути до неба «малий світлий світ» — занепалих істот, напівматеріалізованих, ув’язнених у тілах, які є їхніми гробницями; ця операція оживляє їх і повертає до неба, щоб вони утворили сім останніх класів ахл аль-маратіб (119 000 із загальної кількості 124 000 = традиційна кількість пророків); далі йде «малий світ темряви» (зулмані), згаслі світла, душі, чиє прокляття матеріалізується (кумсан аль-масухія) у тілах жінок і тварин; і, нарешті, «великий світ темряви», що складається з усіх «супротивників» (аддад) великого світлого світу; демони, які після незліченних метаморфоз у трупах вбитих людей або забитих тварин, що ще тремтять після смерті, перетворюються на неживу або пасивну матерію (ковані метали тощо). Так само, як падіння відбувається через сім етапів (сумніви щодо божественних явлень), так і повернення обраних до неба проходить через сім циклів, або адвар, божественних еманацій».
«Нова енциклопедія ісламу», Сіріл Глассе. Rowman & Littlefield Publishers, Inc. 2008
«Вірування та обряди алавітів, як і в подібних сектах, є надзвичайно гетерогенними та різняться від групи до групи. «Алавіти» мають збірку писань під назвою «Китаб аль-Маджму’» («Книга збірки»), яка є їхньою «священною книгою» і, як кажуть, містить, серед іншого, уривки зі спотвореної версії «Нікомахової етики» Аристотеля. Ще однією важливою книгою, насиченою перськими ідеями, є «Китаб аль-Хафт аш-шариф» («Книга благородної сімки») або «Китаб аль-Ашбар ва’л-Азілла», «Книга примар і тіней», у якій Бог на початку творить «тінь, що кидає світло», а світло увібране в душі. … Існує віра, що Чумацький Шлях складається з обожнених душ істинних віруючих. У них також є елементи християнства; «алавіти» використовують певні християнські імена та відзначають, по-своєму, певні християнські свята; повідомляється, що релігійні обряди хасса (обраних посвячених) — решту, які вважаються «непосвяченими», називають «амма» — включають церемонію, схожу на месу, «Куддас», із благословенням (якщо не освяченням) елементів причастя, зокрема вина, і навіть містять згадку про «тіло та кров», які є «вічним життям». … Релігійні обряди алавітів проводяться таємно, у власних місцях зібрань, які закриті для сторонніх. Ці обряди передбачають поетапні ініціації, під час яких новачок поступово проникає у внутрішнє знання секти; водночас він може бути прийнятий до правлячої олігархії спільноти, в якій домінують родові клани. Алавіти вірять, що жінки не мають душ (що абсолютно суперечить ісламському вченню). Подібно до друзів, алавіти вірять, що їхня справжня чисельність не змінюється, ймовірно завдяки реінкарнації, і становить 112 000. (Подібне вірування зустрічається серед суфіїв у Північній Африці та, можливо, в інших регіонах, а саме: що кількість «святих» в ісламі завжди залишається постійною від початку й дотепер.)»
«Енциклопедія ісламу», нове видання (11 томів), том 8. Редактори: С. Е. Босворт, Е. ван Донзель, В. П. Гайнріхс та Ж. Лекомт. Видавництво E.J. Brill, 1995 р., с. 147–148
«Як і гулати, нусайрії шанують Алі ібн Абі Таліба як верховного й вічного Бога (аль-ілах аль-а’зам, аль-кадім аль-азал). Основою нусайрійської доктрини є космогонія гностичного характеру (Сулейман, «Бакура», 59–61; Халм, «Гнозис», 298 і далі). На початку часів душі нусайрійців були світлами, що оточували Бога і прославляли Його; потім вони повстали проти Нього, заперечуючи Його божественність. Відтоді вони були скинуті з небесних висот і заслані на землю, де вони ув’язнені в матеріальних тілах і приречені на метемпсихоз [реінкарнацію] (тимчасова насухія для обраних, вічна насухія для проклятих). Під час їхнього падіння верховний Бог з’являється перед ними сім разів, закликаючи до покори, але вони відмовляються. У кожному прояві Бога, якого називають «Сутністю» (ма’на), супроводжують дві підпорядковані іпостасі: «Ім’я» (ісм), яке також називають «Завісою» (хіджаб), та «Ворота» (баб). У земному житті це тріо виявляється в численних випадках: ма’на послідовно втілюється в Авелі, Сеті, Йосипі, Йошуа, Асафі, святому Петрі та Алі ібн Абі Талібі, а потім в імамах аж до одинадцятого — аль-Хасана аль-Аскарі; отже, всі вони є проявами божественності. Однак їхня справжня сутність прихована за присутністю хіджабу або ісма (Адам, Ной, Яків, Мойсей, Соломон, Ісус та Мухаммед), і кожного з них супроводжує баб. Центральне тріо ісламського періоду — це Алі (ма’на), Мухаммед (ісм, хіджаб) та Салман аль-Фарісі (баб). … Той, хто визнає божественність ма’ни, спасається і може уникнути метемпсихозу; його душа, звільнившись від тіла й перетворившись на зірку, продовжує свою подорож назад через сім небес, щоб досягти кінцевої мети (гая), а саме споглядання (міяяна) божественного світла. Жінки виключені з цього, оскільки вони народжені з гріхів дияволів; з цієї причини вони не мають права брати участь у обрядах чоловіків (Сулейман, Бакура, 61).
Згадка про Сулеймана стосується Сулеймана Ефенді, «Аль-Бакура аль-сулейманійя фі кашф асрар аль-діяна аль-нусайрійя», Бейрут, 1864 р.;